АЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ История одного поиска


ЧАРИ НОЧI

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмелій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани…

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —

Гори! Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості

На свято радісне квіток,

Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі…

Та знай: над нас — боги скупі,

Над нас — глухі й нечулі…»

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!»

1904 р.

ЧАРЫ НОЧИ

Смеются — плачут соловьи,

Бьют песнями в грудь людям:

«Целуй, дари слова любви —

Вновь молоды не будем!

Ты не смотри, что будет там,

Забвенье иль измена, —

Весна идет навстречу к нам,

Нам рада вдохновенно...

На миг оставь тоску свою,

Свои печаль и горе,

И собственной души струю

В шумливое влей море.

Лови летучий жизни миг,

Хмелей и упивайся.

Лелей мечты, забудься в них,

Влюбляй и сам влюбляйся.

Взгляни: трепещет вся земля

В объятьях ночи пылких,

К цветку лист жмётся, шелестя,

Ручей журчит травинке.

Там отраженье звёзд в воде,

Там к тучкам льнут туманы,

Там ароматы, как нигде,

И вербы от них пьяны.

Как искра, что в тебе горит,

Готова догореть уж —

Гори! Ведь жизнь — лишь краткий миг,

А вечно длится смерть лишь.

Чего ж стоишь недвижно ты,

Когда весь мир гуляет?

Тронь струны золотой мечты —

Весна свой пир справляет!

Смелей иди под чарок звон

С огнём и песней в сказку

На праздник радостный цветов,

Любви, снов, неги, ласки.

Погибнет безвозвратно всё

Во времени пустыне.

Погаснет в сердце твой костёр,

И грудь твоя остынет.

Захочешь ты себе вернуть,

Как Фауст, те минутки,

Но боги скупы — вот в чём суть,

И к нам глухи, не чутки...»

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Смеются — плачут соловьи,

Бьют песнями в грудь людям:

«Целуй, дари слова любви —

Вновь молоды не будем!

1904 г.

https://www.youtube.com/watch?v=5peNOJVOe7M

https://www.youtube.com/watch?v=CwxL5cFVtWc

https://www.youtube.com/watch?v=Wh7sqePFiS8

https://www.youtube.com/watch?v=ZJSVC5cRFv4

ЛЕБЕДИНІЙ ЗГРАЇ

Ви в ірій линете від сірого туману,

Від сірих днів, від суму і нудьги

На срібло чистеє спокійного лиману,

На пишні береги.

Не жаль вам тих, що сміло гинуть по дорозі

Від пург і бур скажених і сліпих:

Вам ірій мріється крізь сльози,

А сонце суше їх.

І скільки вас в борні розбилось об граніти,

І скільки вас сконало серед мук, —

Але і смерть була безсила вас спинити

І вбить ваш вільний дух.

Летіть!.. Коли ж ви будете бенкет справляти,

Згадайте мертвих словом жалібним…

І наперед, ніж келих сповнений підняти,

Ударте в дзвін по ним!

1904 р.

ЛЕБЕДИНОЙ СТАЕ

Несётесь в теплый край от серого тумана,

От серых дней, где скука и тоска,

На серебро спокойного лимана,

На счастья берега.

В пути погибших не жалеет стая

От пург и бурь свирепых и слепых:

Сквозь слезы лишь про тёплый край мечтая,

А солнце сушит их.

И сколько вас в борьбе разбилось о гранит,

И сколько вас скончалось среди мук,—

Но даже смерть бессильна вас остановить

Убить ваш вольный дух.

Летите! А когда пир будете справлять,

Погибших вспомните своих...

И прежде, чем бокал наполненный поднять,

Ударьте в колокол о них!

1904 г.

АЙСТРИ

Опівночі айстри в саду розцвіли…